F
Feliks Delinquent


Як ви думаєте: чи може стати книга пророчою? Чи може бути так, щоб книга ожила в житті письменника? А тут так і сталось. Настя - письменниця початківець, чия перша книга стала за тиждень відома на весь інтернет. Її життя було б таке ж звичайне, як і завжди, якби не одне але: в її житті почалась низка різних подій, які детально повторювали сюжет книги — переїзд в Одесу, перехід в нову школу, знайомство з популярним хлопцем в школі, яке закінчилось непорозумінням та випадкова зустріч із милим скейтером, який завжди носить чорну маску. І її життя поділилось на денне та нічне: вдень - вона звичайна школярка, а він популярний хлопець, музикант, красень, від якого очей відвести не можливо. Вночі ж - вона популярна письменниця, а він - звичайний скейтер, у якого Настя залишила своє серце. Але ось така дилема: її книга має погану кінцівку. Чи буде так насправді? Як закінчиться їхня історія кохання і чи взагалі закінчиться?


Teen Fiction All public.

#romance #teenfiction #
1
2.7k VIEWS
In progress - New chapter Every 10 days
reading time
AA Share

Пролог

Вечоріло. Був чутний гомін вечірнього міста за вікном. Тихенько та нервово стукала ручка по стільниці під світлом настільної лампи, тоді все голосніше і голосніше і врешті решт впала на стіл.

— блять, я їбала в рот ту вашу алгебру, ті ваші ікси, ігрики, шмігрики й блять...йдіть ви нафіг! — крикнула я від злості, різко закривши зошит. — Я гуманітарій, тому ніфіга не розумію у тих ваших точних науках.

Взявши ручку, я відкинулась на спинку крісла, поставивши ноги на стіл та стала крутити нею між пальцями.

А поки я включила в ручці режим вертольотика, скажу кілька слів про себе:

Мене кличуть Настя, а ще кличуть буха..... Ой. Мені минув чотирнадцятий рік. Родом я із старого, величного, але водночас такого затишного та спокійного міста Чернівці. Мамина гордість, татова радість, все, що вам треба знати про мене. Хоча ні, вам ще треба знати, що я письменниця - початківець, все. Але думаю вам цікаво послухати про мою діяльність.

Що ж, вибрала я ідеальне русло - романтік, страждання, але найголовніше - порушення питаннь суспільства: нерівність в правах й таке інше. Звичайно, я хотіла писали про розчленування, наркоту й блядування, але б тоді цього не оцінила моя вчителька з української мови, яка була моєю редакторкою. Хоча як казала свята Іреночка Раф: "Розпуста буде популярна у будь якому його прояві".

Поки що я випустила свою першу книгу на Wattpad про досить незвичне кохання:

Вдень вона звичайна студентка, а він - відомий актор, улюбленець всіх дівчат.

Вночі ж - вона відома співачка, а він - звичайний скейтер, який завжди тримає свою особистість в секреті.

А коли вони дізнались правду один про одного - то все пішло шкереберть і книга закінчилась погано.

Що ж, книга була три роки писана, чотири рази переписана та мільйон разів редагована, але рівно за тиждень стала найпопулярнішою книгою на Wattpad. Що ж, або я рідкісний везунчик, або молодець.

Моє крутіння - вертіння ручкою перервав стукіт у двері:

— Хто? — запитала я, обернувши голову до дверей.

— Це я, можна зайти? — я побачила маму, яка виглянула з-ща відкритих дверей.

— А.. так, можна — відповіла я.

Мама зайшла до кімнати, закривши двері за собою.

— Я маю для тебе одну новину — з інтригою в голосі та посмішкою на лиці промовила мама.

— Цікаво, яку? — запитала я.

Мені було цікаво, що вона таке хоче розповісти. Мама мовчала, але все таки зібралась із силами, видихнула і сказала:

— Тата перевели на іншу, але набагато кращу посаду!

— Справді? Це ж чудово! — радісно відповіла я.

— Через це ми переїжджаємо в Одесу. — продовжила вона.

Я на секунду перестала дихати від шоку.

— ти зараз серйозно, так?

— повністю — відповіла мама.

На лиці з'явилась посмішка від того довгоочікуваного моменту. Нарешті станеться те, що я очікувала 6 років - переїзд у велике перспективне місто, де я зможу втілити всі свої мрії у життя.

— я піду завтра і заберу документи зі школи — перервала мої думки мама.

— та ні, я можу сама.

— нє, там мають бути присутні батьки, тому я маю забирати.

— а, тоді окей.

Мама обернулась до дверей.

— ти завтра можеш не йти до школи, якщо хочеш — сказала вона.

— та ні, я маю піти.. треба попрощатись з кимось — я згадала про вчительку з української мови.

Мама зрозуміла, про кого я казала, тому посміхнулась.

— починай речі готувати — сказала жінка, вийшовши з кімнати.

Я обернулась до столу, подумала та повільно закрила зошит. Пильно дивившись на нього, я думала: ну якщо я вже більше не вчусь в цій школі, то... Я взяла зошит, різко від'їхала назад на кріслі, попутно обернувшись та зі всієї сили жбурнула зошит в стіну навпроти.

— а пішов нахуй Тарас Михайлович — на видиху відрізала я, — а пішов нахуй той шакал пиздений!

Тут я дістала зошит з фізики і теж кинула його в стіну зі словами — а пішла в пизду Леська Мирославівна!

І так стіна постраждала від половини моїх зошитів, тому що половину наших вчителів були вже не придатні для того, щоб навчати дітей. Та ну блін, якщо їм всім десь за 60, то що вони можуть зробити? Вони те тільки і роблять, що вічно нас кричать. Та що там, чмирять по повній просто ні за що. Не вчать нас нормально, то що вони від нас хочуть?

— слава Богу, що я більше не буду бачити їхні бридкі мордяки.. — радісно крикнула я.


Наступного дня я прийшла ввечері додому. Переодягнувшись, я сіла на підвіконник і вирішила подзвонити Кірі. Кіра - це моя найкраща подруга, яка жила в Одесі. Вона часто на канікули приїжджала до своєї бабці в Чернівці, яка жила у квартирі зверху. Так ми і подружились. Пройшли разом вогонь і воду. Ця гаряча та харизматична жінка ніколи не дасть тобі засумувати.

Пішли гудки, але недовго, дівчина зразу взяла трубку.

— зараз розкажу тобі те, що переверне тебе з ніг на голову! — зразу - сходу заявила я.

— ти мене вже заінтригувала! — весело відповіла Кіра.

— я.... — інтригуюче затягнула я

— ну не затягуй! — Заінтриговано протягнула вона.

— я переїжджаю в Одесу! — крикнула я на всю кімнату.

Кіра заверещала від радості у трубку, а я разом з нею. Ми були раді, що нарешті за 5 років дружби ми зустрінемось не на 2 тижні, а будемо бачитись кожен день. Я думала, що в той момент зірву голос через крик, настільки я була рада її побачити.

— ти мусиш перевестись у мою школу! — прокричала Кіра у трубку.

— та обов'язково! — підтвердила я.

Дівчина розказала все про район, в якому вона живе і сказала, щоб я обов'язково переїхала у багатоповерхівку, де живе вона. Ми вже придумали плани на точно весь навчальний рік. Так і промайнув той вечір.


Минуло кілька днів від того вечора. Ми вибрали квартиру в Одесі, яку можна було купити, кошти батька це дозволяли. Продали квартиру в Чернівцях, зібрали усі речі.

Я стояла біля машини під під'їздом багатоповерхівки, де була моя вже стара квартира. Дивившись на вікно моєї кімнати, я згадувала всі ті вечори, які я провела, сидячи за столом або на підвіконні, милувавшись своїм районом з нього. Так, важко покидати місто, де ти провела усе своє життя, де тебе буквально кожен бродячий пес і бабка на базарі в лице знає. Де кожен сантиметр бруківки стоптаний твоїми кросівками. Але все ж, так сталось, що треба переїхати, тут я вже нічого не вдію. В Одесі є моя найкраща подруга, там буде легше.

— Настусь, ходи, вже треба їхати — мене покликав батько.

— іду! — Відповіла я.

Підійшовши до машини, я сіла, а тоді лягла на крісла. Дорога буде довга, ще й виїдемо ми в 10 годині вечора, тому найкращим варіантом скоротити час їзди я обрала сон. Подивившись на годину в телефоні, я виключила його, засунула телефон в рюкзак, який стояв поруч і задрімала. Попереду нове життя... новий експірієнс.. цікаво, що мене там чекає?

June 20, 2023, 8:45 p.m. 0 Report Embed Follow story
0
To be continued... New chapter Every 10 days.

Meet the author

Feliks Delinquent He/it/him Вітаннячко, я Фелікс. Люблю монтувати відео та писати різну маячню. Маю трошки досвіду (2 роки). Хочу допомагати розвивати український ватпад. Акаунт у Wattpad - @FeliksWiixretty Нумо, гайда просувати українське!

Comment something

Post!
No comments yet. Be the first to say something!
~